Мова йде про антропологічне трактування дистанційного навчального середовища, як віртуальної копії життєвого світу та реальної комунікації. Обґрунтовується точка зору, що дистанційна освіта є сучасним, однак додатковим інструментом освітньої практики внаслідок низки негативних явищ, продукованих освітньою культурою інформаційного типу.